Китайське місто Ухань, з якого власне більше 2-ох місяців тому розпочалася «хода» епідемії «коронавірусу», сьогодні є чи не найбільш безпечним місцем у світі.
Багато китайців, які звідти евакуювалися, в тому числі і іноземних громадян, сьогодні інтенсивно хочуть повернутися назад: хтось до своїх домівок, хтось до свого звичного стилю життя, а хтось просто для того, щоб переховатися від страшної пандемії.
Дуже цікавий досвід цього міста, яке 2 місяці фактично боролося за своє виживання: 50 тисяч інфікованих, 2,5 тисячі людей померли… Але це й великий стрес-тест величезної країни на виживання.
Серед основних шляхів того, як люди змогли вижити, дуже важливу роль відіграла не лише дисципліна в усьому, але й у постачанні продуктів харчування. Через непросту епідеміологічну ситуацію навіть вихід до магазину був заборонений. Ось чому належним чином потрібно було зробити так, щоб харчі оперативно потрапляли до домівок людей, які були закриті у своїх квартирах, у своїх кондомініумах, та й власне у своїх будинках.
Що ж зробив Китай на цьому етапі?
Вони організували замовлення харчів онлайн, і спочатку постачання їжі відбувалося так, що той, хто привозив (кур’єр), мав тільки ярличок на пакеті, в якій було написано, хто пакував та хто доставляв, і ці продукти залишав під дверима будинку. Отже запрацювавав сервіс: «замовлення з безконтактною доставкою до дверей». Там же, де були закриті території, пакети з провіантом просто перекидалися через паркан.
Яку ж роль відіграли в даному випадку кооперативи Китаю та власне ті асоціації, які об’єднують між собою виробників різних напрямків продуктів харчування? Вони були одні з перших, хто найоперативніше зорганізувався в цьому процесі.
Весна. Сьогодні у наших виробників на всій території України з’явилися перші весняні овочі: у когось на Закарпатті, у когось на півдні нашої країни, навіть навколо столиці, Києва, з’явилися і цибуля, і редиска, і багато інших овочів, які класично продавалися на ринках. Вони не могли «пробитися» в супермаркети, тому ринок для них був основним місцем, де відбувався збут.
Великі оптові базари та невеличкі вуличні базарчики… Вся ця система, яка забезпечувала людей недорогими та якісними продуктами харчування, сьогодні зупинилась.
Що робити? А варто зробити одну дуже просту річ за прикладом Китаю.
Сьогодні у напрямку аграрного виробництва, виробництва продуктів харчування у нас працює більше 100 різних галузевих асоціацій.
У звичайний мирний час вони відігравали дещо символічну роль у багатьох моментах, проводячи насправді корисні конференції, обговорюючи поточні питання, ініціюючи законопроекти.
Але на сьогоднішньому етапі їхня роль значно більша.
Особливо враховуючи те, що фактично системи кооперації в нашій державі немає, а саме вона раніше виконувала ту функцію, що все, що було в надлишку на селі, у виробництві домогосподарств сільських, мало можливість потрапити через переробні заводи, через невеличкі магазинчики, які ви ще можете пам’ятати, на вулицях міст та містечок, забезпечуючи їх необхідними овочами й фруктами. Так, вони не були зі скляними великими вітринами, вони не були такі привабливі, як сьогоднішні великі сучасні маркети, але в них завжди була картопля, овочі, фрукти — все те власне, що вирощувалося невеликими і більшими, середніми і зовсім дрібними підприємствами в Україні або просто фізичними особами.
Сьогодні таку роль, до того часу поки запуститься кооперація, а її обов’язково потрібно організувати, мають виконувати профільні асоціації.
Саме ті, які опікуються виробниками молока, ті, які опікуються заготівлею ягід, ті, які опікуються виробництвом органічної продукції…
Ось ваш час!
Карантин в Україні. Є крайня необхідність зменшення контактів між людьми, і це звісно ж накладає відбиток на звичний стиль життя українців. Більше того, сьогодні ніхто не може точно сказати, коли насправді він завершиться? Відповідно на цьому тлі зростає попит у містах України на послуги, які полегшують життя в умовах карантину. І саме Ви, на сьогоднішній день, повинні організувати процес таким чином, щоб люди які опинились в домашній «ізоляції» змогли отримати до своєї домівки свіжі овочі вирощені в Україні першого врожаю.
Для цього Вам потрібно зробити дуже прості речі: ви повинні запустити сьогодні онлайн-сервіси доставки продукції, яку виробляють учасники ваших асоціацій. І зробити так, щоб ви змогли доставляти цю продукцію до міст на умовах безконтактної доставки і передачі, тим людям які її потребують.
Таким чином, Ви вирішите питання збуту того, що виробляється, і разом з тим забезпечите людей у містах якісними продуктами харчування, тай не допустите спекуляцій на вартості чи можливого недопостачання.
Ви вирішите питання тих багатьох, хто сьогодні не знають, куди справді реалізувати свою продукцію.
І думаю, що багато людей, які до цього часу не були членами асоціацій, можливо, із задоволенням стануть ними, оскільки вони справді побачать користь від того, щоб працювати разом у гурті з тими людьми, які займаються спільною справою.
А що робити дрібним і дуже дрібним виробникам, які ніколи не були членами асоціації і не можуть стати членами асоціації, що проживають на території сільських населених пунктів?
А тут Ви повинні спонукати (і чим швидше, тим краще) голів своїх громад, голів сільських і селищних рад, щоб вони організовували також такий самий процес.
Як мінімум, Ви можете це робити на рівні вашого районного центру, або вашого обласного центру, де громада має організуватися таким чином: Ви інформуєте міських жителів, що може бути постачання із села і автоматично організовуєте доставку до міських жителів всього того, що виробляється у селі.
Ми не знаємо, коли відкриються базари, ми не знаємо, коли люди зможуть реалізовувати те, що виробляється, тим більше, що зараз іде масове отелення корів, тобто свіже молоко з’являється там, де ще корови залишилися. І люди його б продавали, а зробити це у селі непросто.
Тому зорганізуйтеся! Будь ласка, зробіть так, щоб міський житель почув сільського, а сільський житель — міського!
Можливо, ці часи дають нам можливість зрозуміти, що роль українського села не тільки у традиціях і вишиванках, а й в тому, щоб нація вижила у такі складні та скрутні часи!
