Паростки майбутніх міграційних криз уже помітні. Європа за час війни в Сирії прийняла 1,6 млн мігрантів і не змогла «перетравити» таку їх кількість. Австрія оголосила про призупинення дії Шенгенської угоди. Інші держави намагаються закривати кордони для біженців.
Тому не дивно, що в цьому році, буквально у вересні, Європейська комісія запропонувала зміни в системі міграції та надання притулку в країнах – членах ЄС. Зокрема, передбачається більш швидке повернення у країни походження мігрантів, чиї заявки на надання притулку відхилили.
До реформування системи надання притулку вже давно закликають країни, розташовані на зовнішніх кордонах ЄС. За чинними правилами Євросоюзу притулок мігрантам має зазвичай надавати та країна, куди вони вперше потрапили після прибуття до блоку. Деякі країни виступають за механізм автоматичного перерозподілу шукачів притулку, але інші, зокрема Австрія, Чехія та Угорщина, виступають проти цього.
Можливо, приводом задуматися для керманичів Європейського Союзу над цією проблемою стала пожежа, що спалахнула в найбільшому таборі мігрантів Греції – переповненому таборі Морія на острові Лесбос, де проживало майже 13 000 осіб і в одну мить залишилися без покрівлі над головою. Приємно констатувати, що людські цінності в цьому випадку переважали над консерватизмом керівників багатьох європейських країн.
На перші місця виходять країни, де при владі перебувають не ліберальні, а консервативні сили. Зараз це, зокрема, Велика Британія, Польща, Австрія, Нідерланди. Аналітики говорять про вражаючі цифри: потенційно в Європу може хлинути близько 900 мільйонів мігрантів.
Якщо Ангела Меркель (Німеччина), Еммануель Макрон (Франція) до певного часу були провідниками у цій проблемі, то з відходом Ангели Меркель з наступного року з позиції канцлера не зовсім зрозуміло, як Європа буде поводити себе щодо тих людей, які через кліматичні та продовольчі проблеми будуть намагатися потрапити на європейський континент.
У світлі перспективи такого «переселення народів» європейська політика відкритості й мультикультуралізму похитнулась і з виходом Британії з ЄС схоже що і надалі втрачатиме позиції.
У 2011 році про провал політики мультикультуралізму, яка передбачає інтеграцію мігрантів у європейські суспільства, заявили і Ангела Меркель, і ще свого часу президент Франції Ніколя Саркозі, і чинний президент Франції Еммануель Макрон, який знову ж таки фактично продовжив політику Ніколя Саркозі.
У 2023 році вибори нового президента у Франції. Якщо не переможе Еммануель Макрон, то чи продовжить наступний президент Франції ту політику, яку заклали попередники, наразі під великим знаком питання.
Продовольча безпека в розвинених країнах стоїть на високому рівні, і в багатьох з них на їжу припадає лише 10% щомісячних витрат населення. Саме тому прості громадяни недооцінюють потенційну вразливість своїх країн.
Але ви пригадайте, коли коронакриза вдарила по Італії, Сполучених Штатах Америки, Іспанії, Франції та багатьох інших країнах, то ми в першу чергу побачили порожні полиці в магазинах і довжелезні черги за продуктами харчування.
Якщо зараз від імпорту продуктів повністю залежні близько 1,15 млрд людей (або 16% населення планети), то, за прогнозом Потсдамського інституту кліматичних змін, до 2050 року це число збільшиться до 4,8 млрд, тобто половини прогнозованого населення Землі. Той, хто збереже і примножить свої їстівні й питні ресурси, матиме міцні позиції у світі.
Тому ми і говоримо про землю і про земельну реформу. І хай би як кому хотілося говорити про те, що погано бути аграрною країною, але це прекрасно, коли в тебе є дуже родючі землі та вода.
