На мою думку, серед нинішньої опозиції немає кандидата, який міг би отримати високу підтримку всіх виборців.
Головна помилка української опозиції – це критиканство. Справа втім, що ніхто з опозиційних політиків не надає повноцінної програми виходу країни з кризи, а лише критикує владу.
Давайте подивимося не на рейтинги, а на антирейтинги. В Україні подібні опитування взагалі мають характер певної фінансової та партійної заангажованості. Окремі фінансово-політичні групи реально зацікавлені у таких опитуваннях. Але, менше з тим, Петро Порошенко має найбільший антирейтинг.
Ще раз наголошую, що головна проблема опозиції — це критиканство без пропозицій щодо виходу з кризи. Практично ніхто з них не має реальної економічної програми. Навіть у Тимошенко. Тобто, опозиція підтримує або критикує лише те, що їй потрібно для отримання певних фінансових чи політичних бонусів. Натомість, не пропонує покрокову програму виходу з економічної і політичної кризи.
Уточню, це стосується всіх «старих» політиків: і Порошенка, і Тимошенко, і Бойка. А тому Україні потрібні нові політики. Не обличчя, а саме політики.
Попри критику з боку опозиції Зеленський хоча б намагається проводити реформи. Це і земельна реформа, і судова реформа, і реформа СБУ. Остання, на жаль, гальмується нащадками «залізного Фелікса», зацікавленими у збереженні старих позицій.
Утім, незважаючи на тактичні помилки і відвертий саботаж, саме намагання і , головне, бажання щодо проведення комплексних реформ створює Зеленському можливості для президентських амбіцій на 2-й термін.
В цілому ж, за всі роки Незалежності ми не бачили людей, які б реально намагалися змінити встановлені правила гри. Ці люди то приходили до влади, то йшли у так звану опозицію.
Наразі Разумков є політиком нової формації, але його електоральна база дуже обмежена. Разумков виходець із «Партії Регіонів». Тому навряд чи він буде успішним проектом для усієї України.
Головне – президент має продемонструвати об’єднуючий фактор для всіх регіонів України, а не окремих областей, як Порошенко, Бойко чи Тимошенко. Зеленський досі демонструє багатовекторність. Проте він втратив частину електоральної підтримки на Сході та Півдні України.
Водночас у опозиції є так звані базові регіони, в яких зосереджена їхня основна електоральна база. В цьому їх сила і слабкість. Тобто ситуація така, що хто б із них не прийшов, Бойко чи Порошенко, є шанс розколу країни на дві частини за мовними чи політичними уподобаннями.
Існує три ключові критерії для майбутнього президента України: 1 – бути зрозумілим Сходу та Заходу; 2 – мати програму, яка задовольнить потреби всіх виборців та, головне, економічні інтереси країни; 3 – відсутність антирейтингу.
Така людина матиме реальний успіх під час президентської кампанії.