Згідно з пунктом 3 частини першої статті 62 Закону України «Про банки і банківську діяльність» та пунктом 14 Правил зберігання, захисту, використання та розкриття банківської таємниці, затверджених постановою правління Національного банку України від 18.03.2024 № 33, банки мають повідомляти правоохоронні органи, зокрема Нацполіцію, БЕБ та інші органи на їхні запити щодо банківських рахунків клієнтів та операцій, проведених на користь чи за дорученням клієнта.
Як пояснює фахівець фінансового ринку Євген Шевцов, це стосується операцій без відкриття рахунків, а саме відомості на конкретно визначену дату або за конкретний проміжок часу та стосовно конкретної юридичної або фізичної особи.
Таким чином, за словами Євгена Шевцова, номер банківської картки, а також надходження коштів на цю картку чи списання їх, у тому числі з якою метою та кому, слідчий органів Національної поліції України може отримати без звернення до суду.
«У такий спосіб банки можуть надавати відповідні дані поза межами досудового розслідування у кримінальному провадженні. По суті ці правила виписано для проведення оперативно-розшукової діяльності. Органи Національної поліції України можуть звертатися до банків з такими запитами, якщо вони проводять вказану діяльність, направлену на виявлення та попередження вчинення кримінальних правопорушень», – каже фінансовий експерт.
Проте, просто «поцікавитися» працівник правоохоронного органу чи спецслужби не має права і таке звернення за будь-яких умов має бути мотивованим і ґрунтуватися на зібраних матеріалах.
«Разом з тим пункт 5 частини першої статті 162 Кримінального процесуального кодексу України відносить відомості, які можуть становити банківську таємницю, до охоронюваної законом таємниці, а відтак слідчий органів Національної поліції України має звернутися до слідчого судді з клопотанням про надання тимчасового доступу до речей і документів, що містять таку таємницю», – пояснює Євген Шевцов, додаючи, що в рамках кримінального провадження подавати запити до банківських установ правоохоронці не мають права, навіть якщо право на одержання низки відомостей передбачено спеціальним законом, як це наприклад є у НАБУ.
За правилами кримінального процесу збір доказів органами досудового розслідування, а також прокурором під час процесуального керівництва в кримінальному провадженні можливий лише за правилами, встановленими власне Кримінальним процесуальним кодексом України.
Це чітко випливає не лише з приписів статей 2, 7, 8 та 9 Кримінального процесуального кодексу України, а й з положень частини другої статті 19 Конституції України, яка вимагає від слідчих (детективів) і прокурорів діяти лише у спосіб, прямо визначений законодавчими актами.
Інформація щодо діяльності та фінансового стану клієнта, яка стала відомою банку в процесі обслуговування клієнта та взаємовідносин з ним або стала відомою третім особам при наданні послуг банку або виконанні функцій, визначених законом, а також визначена в цій статті інформація про банк є банківською таємницею.
«Тому такі розлогі дані слідчі органів Національної поліції України мають право отримати виключно на підставі ухвали слідчого судді, якщо він звичайно задовольнить клопотання про тимчасовий доступ до відповідних документів з інформацією банку та постановить про це відповідну ухвалу», – констатує Євген Шевцов.
