У РФ сам Пригожин втрачає все, що кував роками «непосильною працею»: його жорстко плющать на федеральних телеканалах, він розпустив власний медіа-холдинг «Патріот», МО РФ розірвало з його групою компаній «Конкорд» багаторічний контракт забезпечення росармії продовольством і так далі. Одним словом, потрапив він круто. Повний розгром. І це, слід думати, ще далеко не кінець…
У США тема пригожинського маршу на Москву анітрохи не втрачає актуальності. Швидше, вона набуває ще більшої популярності з погляду детального аналізу. Десятки розмовних шоу на ТБ, статті у популярних американських виданнях, безліч коментарів для ЗМІ від американських політиків, громадських діячів та аналітиків. Тільки тут один момент: про Пригожин вже мало хто говорить, як про Пригожин, як такий, і про його вагнерівців, як таких. Ситуація розглядається виключно у контексті сформованих ролі, статусу, впливовості та іміджу безпосередньо Путіна. Саме Путіна. І саме під такою призмою в США намагаються зрозуміти, а ким же став Путін у новій конфігурації, що склалася для РФ? Він – впливовий лідер країни, який часто змушував монархів (!) на себе чекати, або ж він – вразливий творець якихось «червоних ліній», на яких тупцює будь-хто, хто тільки забажає, і буде мотивовано тупцювати далі?
Тож у нас уже не говорять про те, що буде з «Вагнером» у контексті Пригожина. У США аналізують дуже уважно те, який ефект це повстання викликало в Росії зараз і, головне, який відбиток воно матиме у майбутньому на конфлікт РФ, через Україну, з рештою цивілізованого та вільного світу.
У США думка, що ця ситуація яскраво показала слабкість Путіна. Що він пішов на компроміс, що, можливо, на нього хтось має якісь компромати. І якщо буде повторна аналогічна ситуація, то не факт, що влада Путіна в РФ встоїть. Тож у нас такий підхід. Сам Пригожин став менш цікавим, про нього вже набагато менше говорять. У США широко аналізують, чому Путін не зробив те, що він говорив, і чим погрожував? Чому так легко угрупованню “Вагнера” вдалося захопити ключові об’єкти? Багато є різних теорій та коментарів. Але всі сходяться в одному – імідж російського президента став набагато слабшим для Заходу та для інших цивілізованих країн.
З того, що я чув. У нас вважають, що Путін дав можливість домінувати у Росії спецслужбам. І, якщо буде другий сеанс бунту, то це буде набагато небезпечніше для Путіна, його імідж може остаточно впасти набагато швидше, ніж це раніше здавалося.
Я думаю, що може бути другий подібний марш чи бунт. Однозначно може. Є конфлікти всередині РФ, вони не вчора виникли, довго розжарюються і це неможливо заперечувати. Ті сили та люди, які в РФ ухвалюють рішення та пішли на таку міжнародну політику, на яку пішла Росія, готові піти й на інші кроки – непродумані, ризикові, силові. Тому ситуація з «Вагнером» показує, що так само може відколотися якась, наприклад, частина російської армії. Може відколотись якась частина інших силових органів. Може, якось чеченці перебудуються або якісь інші структури почнуть грати свою гру. Тоді другого заколоту точно не уникнути.
Згадаймо, наприклад, той самий Ірак, Туніс, Єгипет, інші країни. Диктатори, які десятиліттями здавалися світу жахливо владними і дуже могутніми, як тільки відчували сильну напругу в їхній країні, то у них все розпадалося і вони втекли. Я не виключаю, що щось аналогічне може бути й у Росії. Можливо, це не призведе до повного розвалу РФ, як такого, але призведе до крайньої нестабільності, коли режим кульгатиме і ламатиметься.
Навіть якщо в РФ буде інше прізвище у президента, то менталітет залишиться таким самим, як у Путіна. Навіть якщо Путіна й замінили б, то не думаю, що це буде якесь суттєве виправлення ситуації в цій країні. Воно, можливо, якесь і буде, але точно не кардинальне, а, швидше за все, якесь маргінальне. Радикальних змін у Росії я не бачу. Тому сама суть, гадаю, тут не в Путіні, як такому, а в колективному менталітеті РФ.
Мене неодноразово запитували українські журналісти про те, який висновок із ситуації з вагнерівцями варто було б зробити США – світовому лідерові та найпотужнішому союзнику України у цій війні?
Скажу так: думаю, що буде цікавим ходом запустити кампанію комунікації з чіткою та системною лінією, що єдине та правильне рішення для Росії – не просто зупинити війну та піти з території України, а змінити свою владу зсередини. Ось такого плану лінія може зіграти на те, що нестабільність у Росії зростатиме, вона буде ще масштабнішою, більше відчуватиметься на різних рівнях. Це і буде справжня контрпропаганда, яка розіб’є все, що говорили та говорять у РФ з екранів телевізорів їхні пропагандисти.
Тези, які озвучив Пригожин про те, що жодної загрози Росії з боку України та НАТО не було, що метою російського вторгнення було елементарне збагачення та чергова зірочка на погони генералів РФ – ось на що треба робити основний акцент!
Незважаючи на все варварство та «історію» Пригожина, він, по суті, поки що єдиний, хто сказав реальну правду про причини агресії Росії в Україні. Мабуть, на щось розраховував, адже він не виглядає якимсь божевільним чи самогубцем. Але сказав він багато чого правдивого. Думаю, якщо США на цьому будуть наголошувати, радити і закликати, щоб РФ змінила всередині свої підходи до дій Путіна, тоді це могло б вирішити багато проблем. І, вважаю, що це був би правильний хід для США та Заходу загалом.
Росія має вихід: змінити свою зовнішню політику, свою владу. Думаю, що це важливий фактор, який може спричинити розширення та загострення нестабільності в РФ. Це, хотів би вірити, зможе мотивувати російську армію змінити свою стратегію дій та вийти з України.
Юрій ВАНЕТИК, адвокат, політичний стратег та член Ради директорів міжнародної правозахисної агенції WEST SUPPORT (США)
