За словами представників офіційного Києва, американські вибори однозначно вплинуть на Україну та її підтримку у війні, яку розпочала РФ. Як саме – буде видно. Але, в ВП України переконані, що хоч би яким виявився результат виборів нового глави Білого дому, США не припинять підтримувати Україну, оскільки жодна цивілізована країна світу не погодиться на капітуляцію демократії і не піде на те, щоб і далі «панував хаос, війни, тероризм, свавілля, що спонсорується Росією».
Якою є ситуація в США з початком нового політичного сезону? Як американські ЗМІ готуються до висвітлення активної фази президентських перегонів? Чому американці, до речі, мають чималі претензії як до фаворита від демократів, так і передбачуваного протеже від GOP (якщо на арені республіканців не виявиться хтось інший)?
У ЗМІ вже творчо озброюються. Вони завжди у нас озброєні. Ситуація для багатьох із них – як відеогра, коли знаєш, що все відрізняється від реальності, але дуже прив’язуєшся до віртуального. Сенсації притягують, збуджують гострі, скандальні та відчуття, що стимулюють.
Звичайно ж, є в США журналісти, які (попри те, що поле гри «отруєне») все одно виділяються. Вони намагаються бути чіткішими, об’єктивнішими та стриманішими в оцінках. Але їх у наших ЗМІ меншість. Все в результаті все одно перетворюється на сенсацію та розкидання «бруду». ЗМІ будь-якою ситуацією скористаються. Та чи інша картина подаватиметься так, що щось є чи провиною демократів, чи виною республіканців (або якихось груп у GOP, які мають інтереси та вплив). Як приклад – тема глобального потепління. Зрозуміло ж, що це питання стосується більше науки, ніж політики. На нього всі сторони мають звертати належну увагу. А що ж у нас? А у нас – дві екстремальності: одна сторона каже, що все це – повна вигадка та брехня, а інша сторона твердить, мовляв, «чи не завтра розпадеться весь світ». Ситуація із ЗМІ аналогічна.
Ось, наприклад, були у нас порушення, пов’язані з впливом російських спецслужб на вибори в США. Є актуальні справи, пов’язані з Джуліані, компанією Burisma тощо. Це все потрібно ретельно розслідувати та зробити офіційний висновок. Що ж роблять у США? Відразу стверджують, що були поганими республіканці, які щось приховали тощо. З іншого боку, кажуть, що погані демократи, які досі ці справи не розслідували. Зараз у США вкрай актуальною є тема, що через одного російсько-українського бізнесмена ФСБ РФ нібито впливало на владу США через Джуліані. Але це не подається в ЗМІ як проблема системи, а відразу робиться провиною республіканців, що свого часу вони не дали ходу розслідуванню. Тому я вважаю, що рано чи пізно будь-яке питання стає якимось «озброєнням» для розпалювання конфліктів та розшарування суспільства.
Байден та Трамп. Виглядає це майже трагічно. Незважаючи на символічну роль президента, вона все ж таки – роль і хотілося б, щоб президент такої потужної країни, як США, був сильним державником. Нехай це не буде геній чи мега харизматична людина, але вона має бути справжнім прикладом для інших. А ми сьогодні маємо двох людей, які точно не найкращі приклади. З цим дуже багато американців погоджуються.
У Трампа, вважаю, мобілізація його електорату та зміцнення певного екстремізму зростає через атаки на нього. Не думаю, що дуже суттєво вона росте, але все ж таки. Незважаючи на атаки, гадаю, Трамп таки стане кандидатом у республіканців. Його найближчий конкурент – губернатор Флориди Рон Десантіс – електорально «розпадається» (я б його повністю не списував, але багато хто вже списав, що дуже шкода). Є й інші GOP, які або дуже вже ідеальні, або занадто екстремальні. А багато хто балотуватиметься, щоб потім, наприклад, замість 5 мільйонів на рік заробити 17: щоб їхні книги потім краще продавалися, вони самі стали більш відомими, щоб їх потім часто запрошували на різні телешоу, як колишніх кандидатів у президенти США. Це у нас – стандартна формула і за це таких людей звинувачувати не варто.
У демократів також є талановиті персонажі. Наприклад, Міністр транспорту Піт Буттіджіч. Так, він певною мірою «своєрідний», але в нього є мізки. Або той самий губернатор Каліфорнії Гевін Ньюсом. Я, як мешканець LA CA, проти багатьох його позицій, але він далеко не божевільний і робитиме те, що логічно.
Не хочу говорити зло ні про Байдена, ні про Трампа, але, звичайно, для США – це далеко не ідеали. Це не державники, які мають високу освіту, чудово орієнтуються у зовнішній політиці, начитані, енергійні, розуміють сучасний світ. Байден все життя був нижчим за середній. Про Трампа взагалі немає сенсу щось говорити, з ним давно всім уже зрозуміло. Це дивно та дуже сумно для американця.
Знову ж таки, вибір Трампа, можливо, і закінчив би війну в Україні. Але! На яких умовах? З якими наслідками для світу загалом? Багато питань. Є великі ризики, що це може потім сильно вдарити по суверенності і майбутньому України, водночас може морально озброїти РФ.
РФ вже стає Північною Корею. Там уже величезні проблеми даються взнаки. І все одно продовження війни – це геноцид української нації та підрив суверенності України. Тому, якісь зміни просто мають відбутися. В який саме бік – поки що незрозуміло. Напевно, (у нас про це теж говорять) якщо продовжувати підтримувати та посилювати Україну, то росіяни втомляться та знайдуть якийсь спосіб піти. Знайдуть, приміром, якогось божевільного, як той самий Лукашенко (з якого вже весь світ сміється), який скаже, мовляв, «ми вже перемогли і йдемо з України». У принципі, росіяни можуть все що завгодно придумати, щоб зберегти «обличчя». Під тиском цивілізованого світу вони швидше можуть піти з України, а своїм усередині розповісти, мовляв, ми перемогли і так далі.
Тому ситуація поки не дуже. А медіа дивляться лише тому, що це шоу. Але довіри та відповідальності мало. Я не раз уже розповідав про власні досвіди, коли абсолютно безвідповідально журналісти пишуть про тебе будь-що, а наш «кейс Саллівана» дає їм можливість спокійнісінько себе почувати. Це тобі потім треба бігати і доводити, що ти чогось не робив, що щось могло бути написано журналістами саме з наміром (!) тебе очорнити (що практично неможливо довести в суді).
Приклад. Хтось сфотографується з нашим Спікером, а потім якийсь блогер раптом напише, що поряд із Кевіном Маккарті на фото начебто стоїть або російський бандит, або український нацист, або якийсь педофіл… І все. Нічого не можна буде зробити, поголос одразу піде величезною хвилею. Щось може виявитися і правдою, а щось же – банальним наклепом. І не допоможуть жодні мільйони доларів для розгляду, на тебе в процесі ще жорсткіше нападатимуть, і ти програєш.
Тому дуже багато хто в нас бояться робити щось суттєве і масштабне. Саме тому, що в США політичний процес такий, що можна ненароком потрапити до серйозної м’ясорубки, яку наші ЗМІ розкрутять до краю. Особливо з Трампом м’ясорубка може бути ще тією.
Це все – трагедія. Трагедія американського суспільства. Коли існує беззаконня, коли тебе можуть всіляко обмовити, облити брудом без причини, а ти нічого не можеш із цим зробити – це великий збій у системі. І це те, із чим ми живемо.
Юрій Ванетик, адвокат, політичний стратег та член Ради директорів міжнародної правозахисної агенції WEST SUPPORT (США)
