Українські гравці користуються великим попитом серед закордонних футбольних клубів. При всьому цьому вітчизняні футболісти досягают високих результатів в європейських командах.
Ярослав Мартинюк — півзахисник кіпрського клубу «Ерміс». Футболіст виступає в основному складі «червоно-чорних».
До переходу в кіпрську команду, Мартинюк грав за львівські «Карпати». Потім в житті півзахисника були такі футбольні клуби як: київский «Арсенал» та ФК «Шахтар» (Солегірськ, Білорусь). Це була не погана практика, завдяки якій Ярослав Мартинюк зарекомендував себе як цілеспрямований і технічний гравець. Це стало чудовим стартом для подальшої кар`єри.
— Зараз ви граєте в кіпрському клубі «Ерміс», до цього був узбекський «Алмалик». Чи є бажання знову повернутися на батьківщину в якості гравця?
Звичайно, бажання повертатись до дому є завжди. На сьогоднішній день моє життя склалося так , що я змушений залишатись на Кіпрі . В основному мене тут все влаштовує — хороший клімат для дітей , завжди свіжі овочі та фрукти , на практиці моя сім‘я вивчає англійську мову . Щодо узбецького «Алмалика» , мене в основному там все влаштовувало, окрім погодніх умов — дуже спекотно і жахлива екологія (бували дні коли все місто було в диму ).
— Порівняйте гру в теперішньому вашому клубі та техніку українського чемпіонату?
Якщо порівнювати рівень чемпіонатів , то це зробити важко , тому що в Україні є 2 команди високо рівня , а на Кіпрі шість гідних команд. Отже інтрига зберігається до останніх турів . Тут в основному з легіонерів грають іспанці французи , хорвати ….. в загальному європейці . Беручи до уваги мою команду, то в пріорітеті — потрапити в першу шістку. Минулого року нам практично це вдалося . Проте ми провалили останні ігри .
— Чому ви залишили львівські «Карпати»? Чи була пропозиція залишитися у цій команді?
Якщо згадувати свій рідний клуб, в якому я провів половину свого футбольного шляху , то я ні про що не шкодую . Були і важкі часи , проте Бог завжди посилає людей які допомагають вдосконалюватися. Звісно, я не розкрив весь свій потенціал , тому що було мало ігрової практики. За що мені образливо . Ставки робились на легіонерів , а я був змушений сидіти на лаві запасних і нервувати . На той момент дублюючий склад займав перші місця в чемпіонаті , проте молодь завжди була на другому плані . Я дуже радий, що зараз дають можливість молодим футболістам проявляти себе.
— Не дивлячись на те, що ви зараз в іншій країні, з кимось підтримуєте зв`язок із «левів»?
Найбільше спілкуюсь з Юрієм Габовдою. Наше спілкування триває з часів коли ми навчалися в Львіському училищі фізичної культури. Не забуваю кума Ткачука Андрія. Також ми обмінюємся привітаннями з Ігорем Худоб‘яком — з ним у нас день народження в один день . Ще підтримую зв‘язок з Володимиром Костевичем. З ним жили в одній кімнаті граючи в «Карпатах»
— Чи слідкуєте за матчами Української Прем`єр-ліги?
Звичайно слідкую за українського чемпіонату. Але, скажу відверто, дивлюся не всі поєдинки. Тому що мої непосиди (діти) не дають слідкувати за всіма подіями .
— І наостанок. Які будуть побажання читачам нашого інтернет-ресурсу?
Бажаю всім миру злагоди в сім‘ях та міцного здоров‘я . Дивіться та любіть футбол і підтримуйте українське!
Юлія Нагорная