“Вагнер” потрапляє в немилість до російської влади
Як повідомляє “НБН“, конфлікт між Вагнером і російською армією виник через участь ПВК у російському вторгненні в Україну. Після того, як найманці почали зазнавати великих втрат, Прігожин особисто звинуватив старших офіцерів у професійних ревнощах і відмові забезпечувати його бійців боєприпасами. Міністерство оборони Росії це не коментує.
Прилюдні випади Прігожина ніяк не вплинули на ситуацію на фронті, і “Вагнер” продовжував зазнавати найтяжчих втрат у спробах захопити українські міста Соледар і Бахмут. Щоб компенсувати величезні втрати, ПВК почала вербувати в’язнів, яким обіцяли помилування в обмін на вступ до лав “Вагнера”. Вважається, що приплив ув’язнених збільшив кількість бойовиків компанії до 30 000 осіб, тоді як кількість жертв серед найманців з початку конфлікту в Україні оцінюється щонайменше в 10 000 осіб.
Найманці в бігах
Висока плинність кадрів в ПВК супроводжувалася зростанням внутрішніх конфліктів. Багато в’язнів вважали за краще здатися в полон українській армії. Деякі з них були обміняні на українських полонених і повернулися до Росії, де на них чекала жорстока доля. Відео позасудової страти Євгена Нужина, вбитого кувалдою, стало вірусним у російських Telegram-каналах.
Іншому “вагнерівцю”, Андрію Медведєву, вдалося втекти до Норвегії. На відміну від Нужина, він приєднався до ПВК добровільно і був командиром підрозділу. Медведєв каже, що вирішив порвати з Вагнером через повну зневагу до життя рядових бійців з боку командування. Він також стверджує, що був свідком страт без суду і слідства членів “Вагнера”, які відмовлялися воювати.
Боєць компанії “Вагнер”, який зараз перебуває в Малі, підтверджує, що ПВК мало зважає на життя солдатів і надає перевагу захопленню цінних активів. Він припускає, що головною метою Прігожина є встановлення контролю над потоками доходів, а “Вагнер” є лише інструментом, хоча і потужним, для досягнення цієї мети і отримання величезних прибутків.
“Вагнер” ніколи не рахував своїх втрат. Згадайте 8 лютого в Дейр-Ез-Зорі, згадайте Африку. Усюди однаково”, – каже найманець, який попросив не називати його ім’я з міркувань безпеки.
8 лютого 2018 року в сирійській провінції Дейр-Ез-Зор “Вагнер” за один день зазнав найбільших втрат відтоді, як ПВК приєдналася до російської операції в Сирії. Найманці намагалися захопити нафтове родовище Коноко, яке контролюють очолювані курдами Сирійські демократичні сили. На допомогу курдам прийшли американці, які били по найманцях з усього – від польової артилерії до гелікоптерів, поки майже всі не загинули. Точна кількість бойовиків, що померли в той день, залишається невідомою, але різні джерела називають десятки, якщо не сотні жертв.
“Але все це ніщо в порівнянні з тим, що відбувається в Україні. Це справжня м’ясорубка, конвеєр: на вході – в’язні, на виході – мішки з тілами. Для нього люди завжди були лайном”, – каже найманець, висловлюючи відчутну огиду до засновника ПВК.
Цей боєць компанії “Вагнер” вважає, що цілі Прігожина в Україні такі ж, як і в Сирії, Лівії та Африці, і вони не мають нічого спільного з його марнославністю. Прігожин називає найманців “героями”, які “воюють за свою батьківщину” і “захищають російські інтереси”. Сам засновник ПВК, за чутками, отримав – не один раз, а тричі – звання Героя Російської Федерації, найвищу державну нагороду в Росії.
“В першу чергу, Прігожин – бізнесмен. Він розуміє, що все повинно приносити прибуток і нічого не робить без причини. Він йде туди, куди інші бояться йти, і отримує величезні прибутки. Фосфати в Сирії, золото в Судані, золото в ЦАР, корисні копалини тут, в Малі – це великі гроші. Звичайно, я не думаю, що він воює за батьківщину в Україні. Ситуація збігається з його інтересами, ось і все. Це криваві гроші, не більше”, – міркує бойовик Вагнера.
Дійсно, за даними Financial Times, закордонні активи принесли Прігожину щонайменше 250 мільйонів доларів. Це з урахуванням офіційно задекларованих доходів фірм “Європоліс”, “Меркурій” і “М-Інвест”, афілійованих з російським бізнесменом. M-Invest експортує суданське золото, а Europolis і Mercury займаються сирійськими нафтогазовими родовищами. Крім того, присутність Вагнера в ЦАР може збільшити прибутки до колосальних 1 мільярда доларів, згідно з оцінками американських чиновників, отриманими виданням Politico.
Американські чиновники також вважають, що старанні зусилля із захоплення українського Бахмута, міста, яке не має стратегічного військового значення, можуть бути пов’язані з інтересом Прігожина до місцевих соляних і гіпсових шахт. Шахти можуть приносити мільйони доларів прибутку, що є набагато більш раціональним поясненням одержаності Прігожина Бахмутом, ніж його заяви на тему “захисту батьківщини”. “Всі ці пафосні слова про Росію, пращурів та історію, обов’язок і честь – це все маскування. Це за грошима, діамантами і золотом”, – зізнається найманець.
Падіння Вагнера
За іронією долі, саме марнославство Прігожина та українські амбіції стали причиною падіння Вагнера. Російська влада, ймовірно, підрахувала, що воєначальник став надто впливовим – і надто небезпечним. Сам колишній в’язень (Прігожин був засуджений за розбій в СРСР і провів 8 років у в’язниці) перейшов межу, напавши на російських чиновників, і втратив оперативну автономію в Україні. Наступним кроком буде відсікання “Вагнера” від закордонних джерел доходів, а це погані новини для всіх клієнтів ПВК. Урядам, які покладаються на “Вагнера”, варто почати розробляти плани на випадок непередбачуваних обставин і готуватися до того, щоб захищати себе без допомоги російських найманців.
Також раніше ми писали про те, що Британська розвідка озвучила втрати російської армії та «вагнерівців» за рік війни в Україні
