Потужна економіка

Блоги

Яким, на вашу думку, має бути рівень валового внутрішнього продукту, тобто економіки нашої країни, через 25 років?  Я довго на цим думав, аналізував, і я залишаюся з орієнтиром у 40 — 50 тисяч доларів на душу населення — замість 2700 чи 2900 доларів, які ми маємо  на сьогодні, і які тануть з огляду на нинішню кризу.

Бюджет на 2021 рік розглядає 4,5 трильйони гривень на економіку нашої країни. Якщо ми беремо курс 28 грн/1 долар, який є на сьогодні, орієнтовано, то наша економіка залишається на рівні трішки більше $100 — 125 млрд.

Що це таке? Це приблизно стільки ж, скільки дає кінна галузь в економіці Сполучених Штатів Америки, або стільки, скільки дає галузь овочівництва у такій маленькій країні, як Нідерланди. Це дуже малі гроші.

Китайці заявили цього року про те, що вони повністю долають поріг бідності. Середній клас в країні з населенням 1,4 мільярда людей складатиме в цьому році 600 мільйонів за стандартами середнього класу Сполучених Штатів Америки з доходом $56 тисяч на рік  на людину. Якщо ж ми вийдемо на рівень $50 тисяч на рік на  душу населення  та досягнемо рівня, коли ріст населення не буде падати, і нас залишиться 42 мільйони 300 тисяч людей, то  наша економіка повинна бути понад $2 трильйони. І це абсолютно нормально для багатьох країн, схожих за населенням до нас. Але ж в них і близько немає таких природних ресурсів, які є у нас.

Так, ми маємо взяти «планку» Франції та Німеччини, що зараз є локомотивами економіки Євросоюзу. Безумовно, їм складно, тому що п’ята економіка світу, Великобританія, залишила Європейський Союз. Тому Франції й Німеччині потрібно тягнути фактично бюджет всього Європейського Союзу на своїх плечах.

Для тих, хто скептично ставиться до таких завдань, нагадаю: у 1990-их за обсягами промислового виробництва Україна поступалася лише об’єднаній Німеччині, а одну десяту усіх літаків, вироблених у світі, випускала наша країна. Тепер загальний ВВП Німеччини, тобто сукупність усіх вироблених нею товарів і послуг, становить більше $4 трильйонів. Ми ж в останні десятиліття пішли не тим шляхом, який веде до розвитку. Наша економіка  до окупації Криму та частини Донбасу складала $130 мільярдів і сьогодні, у 2021 році, ми виходимо на рівень у $125 мільярдів.

Тобто і війна на Сході нашої держави, і втрата  територій, втрата 25% економіки нашої країни, що формували окуповані території Донбасу, не є виправданням, бо на кінцевому етапі ми маємо дати відповідь на питання: «Чому на шостий рік війни ми все одно залишаємося нижче рівня 2014 року?»Проголосивши Незалежність, ми не подбали про її економічний вимір. Україна експортувала переважно сировину та напівфабрикати, метал і корисні копалини, розбудувала незбалансовану й неефективну олігархічну економіку з архаїчною промисловістю, що надмірно споживала енергоносії.

Якщо ми їдемо сьогодні через Південний міст у Києві, то  бачимо ТЕЦ — 5, яка була передана фактично у безоплатне користування одній з олігархічних груп. ККД цієї теплоелектроцентралі на сьогодні в середньому 36 %, тоді як Європейські аналогічні підприємства сьогодні працюють з  ККД 73 — 76 %.

Мені вдалося простежити роботу ТЕЦ через теплоенергомагістралі до будинків і споживачів міста Києва, ми маємо величезні втрати.  А чи мало бути по-іншому, якщо фактично вся основна економіка і енергетична інфраструктура нашої країни дісталася олігархам безкоштовно. Вони у неї нічого не реінвестували, вони просто викачували прибутки наскільки могли це робити. І не дивно, що сьогодні уже багато з них говорить про те, що вони готові державі безоплатно передати назад у користування фактично те, що знищили своїми руками. Тому вони не те що не змогли накопичити свої капітали, вони не змогли і ефективно скористатися тим,  що отримали безкоштовно від народу України.

Дуже  хочеться бачити Україну вільною від олігархічного контролю і впливу монополій, незалежною в енергетичному плані.

Український інститут майбутнього дав декілька прогнозів, що буде відбуватися з олігархами в нашій країні. А їх залишилось на сьогодні в Україні лише – 4. І кожен з них  наразі під прискіпливим поглядом світової юридичної системи. Правда, лише одному під час війни в країні,  користуючись своєю державною посадою, вдалось накопичити свій майновий статок, а всі інші за цей період часу просто збідніли.  Тобто вони реально стали неефективними управлінцями в тому, що отримали безкоштовно у свої руки.

Найбільш конкурентна галузь нашої економіки на найближчі десятиліття – агропромисловий комплекс. Саме в ньому можливе капітальне зростання. На це вказує і міжнародна ситуація, позаяк є стійка тенденція глобального дефіциту продовольства. Особливо зараз – у період коронакризи. Ціна на пшеницю, на соняшник і, наприклад, на соняшникову олію, на сьогодні є найвищою за останні сім років. То чи не повинні ми реально цим скористатися?!

Єдине, коли я говорю про агропромисловий комплекс, я не кажу про виключно вирощування сировини, я кажу про продукцію із доданою вартістю, бо  саме переробна галузь дала Польщі та Туреччині наростити свої економіки за достатньо короткий період часу. Це не був сплеск, це була планомірна робота. Таким самим шляхом йшла, наприклад, Нова Зеландія, Австралія. Отже,  тоді,  коли економіка зростає на 2-3-4 відсотки, переробна галузь повинна зростати на 7 — 8 відсотків, тобто в 2 в 3 рази більше.

Україна – 2045 має бути лідером з виробництва екологічно чистих харчів, світовою житницею. Заслужити цей статус дозволить розвинутий агробізнес, але в його основі  повинне  бути, не  те,  про що декларують великі підприємства,  а,   в першу чергу, середні виробники, те,  що було притаманно українській системі аграрного виробництва багато років.  Саме така система за підтримки уряду здатна стати наріжним каменем українського процвітання. Ще раз, середньоєвропейський показник на гектар землі,  яка є в користуванні доданої вартості,  $2,5 тисяч, а в Україні  — 250. Тобто вдумайтеся,  який закладено величезний ресурс,  потенціал у цьому напрямку. Все, що потрібно, так це не продавати зерно, а переробляти його на продукти з доданою вартістю різного типу.

Чому це важливо?  Тому що так генерується додана вартість, що дозволяє заробляти на продукції в рази більше. До прикладу: на кукурудзі, яку купували у нас по $120 за тонну, інші країни заробляли $680 доданої вартості в процесі виробництва  біоетанолу та кормів.

Навкруги цього створювались цілі біокластери, це тваринницькі комплекси, переробне виробництво і реальні робочі місця. На одне новостворене місце в селі, створюється 12 робочих місць. Це робочі місця та сплачені податки, які йдуть у бюджети тих держав, які займаються переробкою. На жаль, сьогодні ми говоримо не тільки про сировину з нашої країни, ми  говоримо про те, що наші люди, навчені нашою державою,  їдуть працювати за кордон, де переробляють нашу продукцію, генеруючи там економічні прибутки, наповнюючи там місцеві та загальнонаціональні бюджети, наповнюючи там пенсійну систему та систему охорони здоров’я,  фінансуючи освіту.

А в Україну приходять лише чисті гроші. Хоча і це дуже добре! Багато українців люблять повторювати самовбивчу приказку: «Чому бідні? Бо дурні». Насправді вони б здивувалися, дізнавшись, що наша країна сьогодні займає четверте місце у світі за освіченістю населення. Так було!

Але сьогодні в мене вже є сумніви, чи насправді ми є 4-ми у світі? Тому що так само, як недолугі реформи системи охорони здоров’я,  так і недолугі кроки у системі освіти, на сьогодні не можуть нам показати, чи є ми на тому четвертому місці, чи ні!

Коронавірус «оголив» усі недоліки охорони здоров’я, він разом з тим показав, що в нас далеко недостатньо лікарів і медичних сестер, особливо епідеміологів. Ми побачили, що ми не захищена нація.  Тут також  окреслилася проблема освіти і підготовки необхідних кадрів для нашої країни. Якщо ми виростили спеціаліста, виростили людину, а вона в тридцятирічному віці виїхала працювати за кордон, збиток,  який  зазнала держава =  1, 2 мільйони. От і порахуйте: 10 людей поїхали  за кордон, то це —  12 мільйонів євро,  100 людей  – 120 мільйонів євро, тисячі людей. Отже, це величезні кошти!

Позаторік ООН оцінювала нації за рівнем інтелекту. Так от, за IQ ми поступаємося тільки японцям. І ми це знаємо, але чи приносить нам це велику користь.  І це – переконливий аргумент на користь того, щоб вкладати серйозні ресурси у свою освіту й науку, розкривати величезний інтелектуальний потенціал українців.

Розум – це гроші. Гроші – це потужна економіка. Уже сьогодні до найдорожчих компаній світу належить Apple, Amazon.  The Financial Times оцінив вартість цих компаній більш ніж у $2 трильйони. У 2015 році Apple коштував лише $723 мільярди. А це в шість разів більше, ніж ціна десяти найбільших металургійних холдингів світу.

Вплив комп’ютерних технологій буде зростати в геометричній прогресії. У 2045-ому році ми мусимо бути в авангарді цього руху. І якщо сьогодні галузь ІТ є четвертою в Україні за обсягом валютних надходжень, то через 25 років вона може стати першою. Хоча криза говорить нам про те, що ІТ є важливою, проте продукти харчування – не менш важливі.

Тому інновації та забезпечення продуктами харчування мають лежати в основі нашої економічної стратегії на майбутнє.  Разом з тим, Україна має всі шанси відродити машинобудування й літакобудування як високотехнологічні галузі. Але це можливість  тимчасова, якщо ми найближчі 2 роки не будемо вкладати грошей у літакобудування,  то втратимо цю галузь.  Точно так само, як втратили галузь  кораблебудування.

Для того,  щоб відновити будівництво кораблів у нашій країні,  треба,  щоб наша економіка була мінімум на рівні 350 мільярдів,  нагадаю, що  на зараз вона лише – 125.  Тобто нам треба «виростити» економіку в  3 рази для того,  щоб можна було використати те, що було сильне в нашій країні раніше.

Тому наразі надзвичайно важливо визначити ті точки опори, які швидко можуть приносити результат. А це – аграрне виробництво, переробна галузь і, звичайно, все те, що відноситься до металургії. А це і якісна переробка руди, яка є у нашій країні, це  і ядерне пальне, це і,  звичайно,  водневі технології. Все більше компаній переходить  сьогодні  на розробку водневих двигунів. Китай заявив про те, що до 2035 року їхня компанія SAIC Motor Corporation  вибудує 10 моделей автомобілів на водневих двигунах.  10 тисяч автомобілів буде вироблено за цей період часу, а також буде побудовано 1000 водневих заправних станцій.  Таку саму функцію виконує, наприклад, у Сполучених Штатах універсальна компанія Nikola, яка займається виробництвом автомобілів, вантажних автомобілів на водневих двигунах, тому не тільки гібриди,  не тільки електро, але і водневі двигуни  — це те, що є в майбутньому.

Тому сьогодні, коли  говоримо про будівництво, обладнання, машинобудування, ми не можемо опиратися на те, що робили ще 10 -15- 20 років тому, потрібно обов’язково вкладати в науку і розробляти інноваційні галузі економіки.

Аграрний сектор!  Про  його надважливу роль у стратегії розвитку України ми докладніше поговоримо і в наступних розділах.

Коронкриза ще раз показала наскільки важливі продукти харчування. Ти можеш одягати різний одяг, їздити на велосипеді чи автомобілі, літати на літаку чи гвинтокрилі, але кожен день твоя рука тягнеться до холодильника, бо їсти хочуть всі!

  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
загрузка...

Добавить комментарий