Сьогодні ми маємо запропонувати українцям сформувати власний цифровий простір розвитку співпраці. І це не просто послуги, які оцифровує держава, це, мабуть, той єдиний інструмент, який дасть можливість при федеративному устрої утримати державу, утримати на загальному інтересі, комунікації та спільному бажанні жити разом.
Використовуючи найсучасніші інструменти в економіці, у розвитку соціуму, інформаційних технологіях. У рамках цього цифрового простору побудувати працюючі моделі електронної держави, де ми відпрацюємо всі соціально правові аспекти майбутньої реальної України, побудуємо цифрову економіку, яка буде значно ефективніша за існуючу, підготуємо команду управлінців, фахівців, які готові прийти у владу, не лише змінивши вивіску після гарантованих чергових виборів, а зробити реальні зміни.
Давайте подивимося, чи можемо це зробити і що саме?
В історії людства інновації давали значний імпульс у розвиток як окремого виробництва, так і економіки в цілому, а потім і в соціально-економічних відносинах. Багато прикладів ми з вами вже розглядали в попередніх розділах нашої книги. Щільність значущих інновацій визначає темп розвитку людства.
В останні десятиліття з’явилися значні відкриття, що дозволили змінити природу комунікацій, драматично збільшити швидкість обміну інформацією, значно збільшити сукупну обчислювальну потужність, створювати цифрові простори peer-to-peer комунікацій, створювати планетарні бази знань, глибоко аналізувати величезні масиви даних, виявляти нові прояви життя соціуму, створювати поведінкові профілі окремих людей та їхніх груп.
Я згадую, коли у 2000-х роках, керуючи великою міжнаціональною компанію, нам потрібно було об’єднати бізнеси у різних країнах, з різними рахунками, з різними законодавствами, підходами і ментальністю людей в єдину операційну базу системи роботи компанії в онлайн.
Як непросто було це зробити між Україною, Російською Федерацією, Саудівською Аравією, Єгиптом, Туркменістаном, Казахстаном та іншими країнами, але ми це змогли, хоча на той час хмарні технології для нас видавалися чимось абсолютно далеким, фантастичним.
Сьогодні хмарна технологія, розміщення серверів десь далеко – абсолютно нормальна річ.
У 2008–2010 роках я керував великою національною компанію, яка мала свої підрозділи від західних кордонів України до Криму, ми прагнули тоді створити єдину операційну систему в режимі роботи онлайн. Я пам’ятаю, як ми ставили ретрансляційні стовпи у полях, аби навчити обліковців, фермерів, агрономів та багатьох інших людей, що працювали на нашому виробництві, щоденно працювати в режимі онлайн.
І ми це зробили. І це було 12, 13, 15 років тому. Тому те, про що ми говоримо сьогодні, є абсолютно реальним і може бути реалізовано за достатньо короткий час.
Суттєві інновації вже змінили образ нашого майбутнього, але найпрактичніше в нашій ситуації – це розуміння неефективності жорстких ієрархічних форм державного і корпоративного управління при наявності інформаційних можливостей в нових людських формах: digital communication, social and business networks.
Люди почали самі організовуватися, вибудовувати своє життя і бізнес не завдяки державі, а всупереч. Відкритість, адаптивність, кооперація і прямі зв’язки – ознаки нашого часу. У нашій цифровій реальності не залишилося місця чиновнику, корупції, злодійству, паразитуванню.
Таким собі подразником виглядає той факт, що уряд Швейцарської Конфедерації, що іноді називають Федеральною радою, складається всього з 7 членів. Функції глави держави виконує вся Федеральна рада Швейцарії. Цифрові спільноти швидко адаптуються практично до всіх репресивних заходів зі штучним обмеженням держави, а традиційні держави не в змозі щось протиставити новим технологіям.
Низи не хочуть і не живуть по-старому, а верхи з останніх сил тримаються за старі схеми. Нам потрібні кардинально нові правила гри взаємодії суспільства, влади, науки, бізнесу, які б відповідали викликам сьогодення.
Тому я думаю, що потрібно створити національний цифровий коопераційний простір для формування нового соціуму, для спілкування та спільного ведення бізнесу, відпрацювання всіх аспектів цифрової держави, у тому числі й механізми прямого народовладдя, організації всіх комунікацій у цифровому просторі відповідно до екологічної парадигми, яка характеризується не лише чистотою довкілля або продуктів харчування, а й психологічним захистом свідомості індивіда від сугестивних технологій і захистом приватності життя кожного учасника нашого простору. Розвитку нового, переважно сервісного сегменту економіки, яка оперує такими нематеріальними активами, як інтелектуальні права, патенти, технологій та людський потенціал. Створення мотиваційних і стимулюючих механізмів, залучення громадян до кооперації та ведення бізнесу в новій економіці. Ми повинні думати про створення основних параметрів функціонування соціуму і нової економіки для забезпечення їх адаптивності в умовах мінливого оточення. Створення своєї внутрішньої електронної валюти: центробанку, казначейства, бюджетної системи, платіжної системи.
Дякувати Богу за всіма електронними інструментами стоять наші природні багатства: життя, земля і природні копалини. Тож що нам потрібно зробити? Насправді потрібно вибудувати нові інструменти держави. Які? А ось такі!
Механізми гарантування прав людини і верховенства права через суверенітет українського народу (стаття 5 Конституції України). Сучасні форми участі громадян в управлінні країною – e-government. Звичайно, для цього треба прийняти необхідне законодавство, закон про місцеві та загальнонаціональні референдуми.
Хорошим прикладом тут є Швейцарія, де часто проводять загальнонаціональні референдуми. І ось декілька тижнів тому знову проводили референдум щодо закриття чи незакриття кордонів з країнами Європейського Союзу. Референдум відбувся, проголосували проти, тож кордони залишилися відкритими.
Звісно, треба створити простір між секторальним партнерством територіальних громад, особливо після місцевих виборів, коли одна громада може вчити іншу. І громади можуть обмінюватися ресурсами всієї місцевої влади та бізнесу.
Оновлений відповідно до статей 13 і 95 Конституції України Бюджетний кодекс не такий, як готується сьогодні на підставі старого, а такий, що передбачатиме, зокрема, наявність бюджетного рахунку кожного громадянина України, який відображає його частку в державній власності.
Ми часто говоримо про те, що кожний громадянин повинен платити податки, так! Але водночас кожний громадянин повинен мати частку в державній власності.
Як? Можна легко відпрацювати!
Механізми обмеження виконавчої влади в праві прямого управління бюджетної власності громадян. Тобто ви розумієте, якщо ми говоримо сьогодні про громаду, обираємо нову раду громади, виконавчий комітет, то не завжди люди, які обрали сьогодні депутатів, готові й далі делегувати їм повноваження.
Тому місцеві референдуми, або спільне прийняття рішень, на основі e-government, дають можливість усім людям бути задіяними в процесі свого життя. І сьогодні не дивина, коли в різних соціальних мережах ми маємо групу співгромадян, які проживають на одній вулиці, в одному населеному пункті, і де йде широке обговорення того, як люди живуть між собою: від продажу вишні та черешні і до подій у кінці вулиці.
Люди навчилися комунікації. І це потрібно просто покласти в розширення структури і функцій виконавчої влади, та нові інструменти для їх функціонування, те, що ми називаємо e-government – електронний уряд.
Звичайно, потрібно створити інфраструктуру підтримки малого і середнього бізнесу. Ми далі будемо з вами говорити про систему охорони здоров’я і повернемося туди також. До того, що таке екосистема публічної охорони здоров’я через медичну платформу кооперації. Це не просто електронна система, в якій лікарі обмінюються інформацією, це набагато складніша річ, про яку розкажемо трошки пізніше.
Я думаю, що сьогодні ми повинні запропонувати науковим, громадським організаціям, політичним партіям, рухам, бізнесу, IT-компаніям спільно побудувати національну коопераційну платформу як прототип майбутньої держави.
Нам потрібно розробити модель нової держави, принципи її розвитку і концепт глобально-інтегрованої інноваційної екосистеми розвитку територій. Певні напрацювання в нашій країні вже є.
Я зустрічав низку людей, груп людей, в яких напрацьовані основи, скелети цих програм, але зрозуміло, що без бажання влади таку велику роль і функцію не виконати.
А саме на основі напрацювань ми зможемо побудувати державу нового типу, що базується на розкритті людського потенціалу, як найважливішого виду планетарних активів, яка буде враховувати світові тренди в розвитку економіки нових форм соціальних відносин.
Наша країна ідеально підходить для проведення цивілізаційного експерименту і створення суспільства з економікою нового типу, ураховуючи тотальне руйнування радянських інститутів за відсутності значущих альтернатив розвитку.
Ми абсолютно переконані, що інтелектуального потенціалу України досить для того, щоб самостійно створити нову цифрову державу, позбавлену традиційних вад влади. Це на сьогодні, мабуть, єдиний шлях, який дозволить не загубитися на задвірках історії, не зникнути як нація, обігнати всіх лідерів.
Можливо, цей проект стане національною ідеєю, яка дозволить нашій країні суттєво скоротити витрати, підвищити ефективність економіки і, як наслідок, значно підвищити рівень добробуту громадян і вийти в лідери серед країн експортерів сучасних технологій. Цей проект дозволить підвищити мотивацію громадян і збільшити їх залученість у будівництво нового образу своєї країни, де вони не просто електорат, який постійно перед кожними виборами намагаються обманути, а співтворці нового українського економічного дива.
Тому нам потрібно всім разом зробити так, щоб ми стали не просто державою з цифровими сервісами, а тією державою, яка має устрій, що сьогодні відповідає як вимогам світу в протистоянні з тими викликами, які є, так і очікуванням співгромадян нашої держави. Грошей на це потрібно не так багато, головне – ідея, яка є, і бажання влади це реалізувати.
