Державне зовнішньоторговельне підприємство «Спецтехноекспорт» у 2015 році очолив молодий 27 річний Павло Барбул. Молодий чоловік зумів показати, що, не дивлячись на вік, він не гірший, ніж його попередники. Оцінюючи його роботу, можна з упевненістю сказати, що продемонстровані ним результати кращі, ніж ті, що показують його послідовники.
Спочатку навіть може скластися думка, що молодий керівник — випадкова людина в настільки потужному оборонному концерні. Але насправді з’ясувалося, що Павло Барбул навіть захистив дипломну роботу МВА зі стратегії трансформації оборонних підприємств.
У зв’язку з гучними заявами про реформування «корупційного монстра» «Укроборонпрому», УНН вирішили поспілкуватися з Павлом Барбулом. Теми, які редакція обрала для інтерв’ю, повинні бути цікаві багатьом українцям: до чого може призвести зміна вивісок на оборонних підприємствах «Укроборонпрому», кому вигідно знищити військово-технічний потенціал України та як влаштований відомий ринок «збройових» агентів.
Інтерв’юер: У віці 27 років Ви очолили «Укроборонпром», а вже в наступному році очолили окремий підрозділ «Спецтехноекспорт». У чому секрет успіху?
Все не так тяжко, як може здатися (посміхається Павло Барбул), але деякі зусилля потрібно прикласти. З 2006 року я працював юристом в різних міжнародних компаніях. Багато часу приділяв приватній юридичній практиці, проблемним активам та обслуговуванню інтересів бізнесу в самих різних сферах — від фармакології та будівництва до банківського сектора. Робота в різних сферах насправді дуже корисна та дає різнобічний досвід, який потім може бути корисним там, де ви цього не очікували — коментує Павло Барбул.
Потім у 2014 році я сформував певну активну громадянську позицію у зв’язку з подіями, пов’язаних з окупацією України. Потерпілим від подій адвокати нашої компанії прийнялися надавати всіляку допомогу. У цей час випадковим чином від колеги з інституту мені надійшла пропозиція пройти співбесіду в «Укроборонпромі». Для мене це було щось на кшталт виклику. Мене покликали на співбесіду до Романа Романова — на той момент тільки призначеному голові «Укроборонпрома» — і він запросив мене на посаду свого радника з питань права та безпеки.
Інтерв’юер: Цікавий шлях до такої посади. Розкажіть, чим Ви займалися на цій позиції?
“Не можу сказати, що шлях до цієї посади цікавий.” — Павло Барбул.
Я багато працював, набував досвід та дбав про свою репутацію. На мене звернули уваги люди, займаючі серйозні посади, саме тому, що я не обходив стороною ті справи, які потребували тяжких зусиль.
Говорячи про мої обов’язки та справи на цій посаді, в першу чергу потрібно звернути увагу на те, що я переглянув механізм роботи «Укроборонпрому». Працююча на той час модель роботи була вельми банальною: взяти все, що є в армії, та продати це за кордон. З моменту незалежності України вся промисловість полягала в продажі спадщини Радянського союзу. Не можна сказати, що у нас зовсім не було нової продукції, але здебільше все це було спадком науки і техніки СРСР. — уточнює Барбул Павло.
Більшою мірою це вже нікому не цікаво за кордоном, тому абияк наші оборонні заводи зводили кінці з кінцями завдяки експортним контрактам. У зв’язку з початком війни на території України ввели заборону на експорт складської військової техніки і боєприпасів, тому більшість експортних контрактів були заморожені.
Барбулу Павлу Олексійовичу доручили займатися вирішенням проблеми зірваних контрактів та пошуком нових. Цьому вирішенню сприяв його профіль «міжнародне право і міжнародні відносини», вільне знання англійської мови та досвід роботи з міжнародними компаніями. (зам. ред.)
Інтерв’юер: Що було змінено та як би Ви оцінили успіх?
Говорячи за зміни, слід зазначили, що я сформував нову стратегію, якою визначив потенційні ринки збуту продукції, а також ключових гравців. Я визначив потреби та точки впливу останніх. Це допомогло знайти партнерів за межами країни та сформувати точки зростання внутрішнього виробництва. Згодом ми змістили центр уваги на інноваційних розробках, Включаючи безпілотники та наземні бойові комплекси. — с захватом розповідає нам Павло Барбул.
Щодо оцінювання успіху — тут треба звернути увагу на результат роботи. Лише за декілька років була укладена низка вигідних контрактів: наприклад, вперше в історії України ми почали експорт бронетехніки, радіолокаційних станцій, ракет, а також безліч комплектуючих. Також ми могли запропонувати послуги з ремонту та модернізації. Крім того, важливими стали підписані і виконані угоди про розвиток наукової діяльності та розробок в сфері космосу.
Інтерв’юер: Павло Барбул, дозвольте уточнити, Ви сказали, що були продані безпілотники. Кому вони були продані?
Ми продали їх Об’єднаним Арабським Еміратам. Їх експорт триває і надалі. Крім того, проводиться безліч демонстрацій безпілотників українського виробництва. Ось нещодавно демонстрація відбулася в Єгипті. Низка зауважень звісно була — це нормально. Але в цілому країна замовник була задоволена. Я і на сьогоднішній день проводжу консультації щодо просування нашої техніки на різні ринки, але вже в якості приватного консультанта.
Інтерв’юер: Тобто фактично «Спецтехноекспорт» має консультаційно-маркетингову функцію?
Ну, фактично це так, але насправді тут колосальний обсяг роботи. «Спецтехноекспорт» здійснює велику низку справ: пошук нових клієнтів та партнерств, створення нових продуктів для іноземного ринку, вирішення поточних проблем щодо укладення та виконання контрактів. Всі питання потрібно відслідковувати та адмініструвати, зв’язуватися з міністерствами та посольствами.
Інтерв’юер: Є думка, що спецекспортери «Укроборонпрому» — це зайве і що самі контракти повинні укладатися без таких посередників. Як Ви прокоментуєте цю думку?
Скільки людей — стільки думок. З чимось можна погодитися, з чимось категорично ні. Колись я навіть писав і захищав дипломну роботу МВА по темі трансформації підприємств оборонно-промислового комплексу. — пригадує Павло Барбул
«Спецтехноекспорт» виконує менеджерську роботу з маркетингу. Це може дозволити собі не кожне підприємство.
Барбул Павло привів нам такий приклад: “У нас є багато заводів, які займаються виробництвом чогось окремого. Щоб їм щось продати — потрібно утримувати штат людей. Фахівці повинні бути справжніми експертами: найвищий клас менеджерів, лобістів, фахівців у експертному контролі, страхуванні, фахівців з банківських розрахунків, тендерів і так далі. «Спецтехноекспорт» отримує невеликий відсоток від суми замовлені та бере цю всю роботу на себе.”
Інтерв’юер: Щодо наукового потенціалу. Яку б оцінку ви йому дали?
Питання складне. Скажімо так, багато вчених його переоцінюють. Ми тверезо оцінюємо, що в цьому плані наша країна відстає від інших на роки і декади. Але слід зазначити, що наша країна має й переваги. Наприклад, у нас найкращі фахівці з ракетобудування та авіації. Щодо розробок, то вони організовуються так, щоб вони в здійснювалися за гроші розробників, але права залишаються в Україні. Розвиток науки тут краще відбувається за гроші інвесторів з інших країн. Такий досвід має успішні кейси та значний рівень доходу.
Інтерв’юер: Якщо ми говоримо, що Україна все ще експортує спадщину СРСР, то в якому пропорційному співвідношенні ми експортуємо старе і нове?
Складські запаси близько 10% в загальній структурі експорту — це спадок СРСР. Все інше — це нова продукція, вироблена частково за старими радянськими розробками. — уточнює Павло Барбул.
Інтерв’юер: Є думка, що під час Вашого керівництва українські держпідприємства були забезпечені замовленнями на суму 500 млн доларів. Як щодо порівняння показник в ваших з показниками попередників і послідовників?
Тут треба дивитися на структуру експорту. До 2014 року обороти формувалися за рахунок старої радянської техніки. Під час революції такі контракти зупинилися. Якщо дивитися на доходи по контрактам, то при моєму керівництві підприємство «Спецтехноекспорт» було найуспішнішим у всій структурі «Укрспецекспорту». — з гордістю розповідає Павло Барбул — А за об’ємом загального обороту — другим після «Укрспецекспорту». Усі ці структури входять в структуру «Укроборонпрому». Ми навіть конкурували між собою. Від показників залежали наші зарплати. Були навіть такі випадки, коли була нездорова конкуренція.
Інтерв’юер: Цікава інформація. А зараз як ситуація?
Те, що мені відомо, то десь починаючи з 2019 року обороти впали в рази і ймовірно, що причинами такого стрімкого падіння є проблеми як з виконанням укладених зовнішньоекономічних контрактів, так і з підписанням нових.
Відносини, які будуються з міжнародними партнерами, будуються роками й тримаються на особистих відносинах. Керівники спецекспортерів майже весь свій час повинні проводити на зовнішніх ринках. Цим я й займався. Політичні інтриги, наради, звіти та інша бюрократична робота була мені не цікава. Ми говоримо про підприємство, яке займається продажами. Відповідальні за це люди формують імідж нашої України на зовнішніх ринках.
Інтерв’юер: Звідси слідує цікаве питання: хто зацікавлений в нашій країні?
Всі країни зацікавлені перш за все лише в своєму благополуччі. Ніяких інвестиційних няньок Україна не має. Моя категорична думка може багатьом не сподобатися, але якщо ці люди зведуть воєдино безліч фактів, то, скоріш за все, вони погодяться зі мною. Сильна, розвинена та незалежна Україна не потрібна нікому. Відстоювання власних інтересів — це справа виключно України.
Другу частину інтерв’ью з Павлом Барбулом можна знайти за посиланням.