Росія шляхом ескалації військової напруги на Сході України хоче позбавити Україну ролі транзитера газу

Воєнна напруга на Донбасі пов’язана не тільки з політичним, а й економічним чинником.

Є виключно помилковою заява представника української делегації в Тристоронньої контактній групі по Донбасу Сергія Гармаша про те, що обстріл Авдіївки пов’язаний із зустріччю президентів США і України і з можливістю посилення військової підтримки України, в чому не зацікавлений Путін.

В свою чергу радник глави Офісу президента України Олексій Арестович заявив про те, що ескалація конфлікту на Донбасі є помстою Росії, оскільки Кремль ненавидить президента України Володимира Зеленського. На питання, чи пов’язані обстріли з візитом Зеленського в США, Арестович відповів: «Напередодні візиту в США Росія хоче пустити кров, тому що, розуміючи, що представник США може додатися до переговорів по Донбасу, вони повинні створити «вступні умови» для його залучення. вони хочуть показати, що Україна агресивна, спровокувати нас на неадекватну відповідь «.

На ескалацію напруженості жодним чином не вплинув візит президента Володимира Зеленського в США.

Подібні заяви представника української делегації в ТКГ і радника глави Офісу президента свідчать про відсутність системного аналізу і нерозуміння поточної військово-політичної ситуації.

Своє бачення ситуації  з приводу залучення представника США і «вступних умов» вже висловив заступник помічника держсекретаря Джордж Кент. Він зазначив, що США продовжать протидіяти Росії, але не планують призначати спеціального представника від Держдепу з мирного врегулювання конфлікту на Донбасі.

«Я не чекаю нового спеціального представника від США, але у нас є новий старший радник з питань енергетичної безпеки. Я думаю, що це частина наших зобов’язань перед Україною — протидіяти створенню Росією зброї з Північного потоку-2 і допомогти уникнути найгірших сценаріїв. Тому ми продовжимо тісно співпрацювати з Україною та Німеччиною, щоб Росія не могла використовувати енергію як зброю, – пояснив він.

Нагадаю, 21 липня США та Німеччина підписали угоду щодо добудови газопроводу Північний потік-2. Згідно з документом, якщо Росія спробує використовувати енергію як зброю або робитиме агресивні кроки проти України, Німеччина діятиме на національному рівні й закликає Євросоюз до вжиття ефективних заходів, зокрема у вигляді запровадження санкцій.Це зобов’язання спрямоване на те, щоб Росія не використала трубопровід Північний потік-2 для досягнення агресивних політичних цілей.

Виходячи з вищезазначеного, можна твердити,що під час візиту Зеленський мав би наголошувати на ескалації військової напруги, яка відбулася після ухвалення рішення Європейським судом про блокування прокачування газу газопроводом Opal. Газопровід OPAL потужністю 36 мільярдів кубометрів дозволяє РФ постачати на ринки Центральної та Східної Європи в обхід України.

Прокачування газопроводом обмежили до 50%. Таке рішення Європейського суду створило парецендент і певні загрози для «Північного потоку-2», яким РФ намагається позбавити Україну ролі транзитера.

Під час візиту в США президенту України варто було наполягати на тому, що ухвалення будь яких рішень щодо збільшення обсягів прокачування російського газу без консультацій з Україною порушує статтю 274 Угоди про асоціацію між Україною та ЄС, а також зобов’язання ЄС за Договором до Енергетичної Хартії та Договором про заснування Енергетичного Співтовариства.

Справа втім, що у 2016 році Німеччина подала в Єврокомісію заявку на зміну умов використання OPAL. Комісія ці вимоги задовільнила і прийняла рішення про зміну правил експлуатації цієї лінії, дозволивши «Газпрому» на практиці використовувати всю потужність газопроводу. Це призвело до скорочення транзиту газу газопроводом «Ямал-Європа» і українською ГТС, за якими російський газ транспортується до Європейського Союзу через, відповідно, Білорусь і Україну.

У рішенні від 10 вересня 2019 року Суд ЄС скасував рішення Комісії від 2016 року за порушення принципу енергетичної солідарності. Тоді ж Німеччина подала до Суду ЄС апеляцію проти цього рішення, стверджуючи, перш за все, що енергетична солідарність є концепцією політичного, а не юридичного характеру. Утім обґрунтування Німеччини не переконало Суд Євросоюзу, який 15 липня 2021 року відхилив апеляційну заяву.

Подібне рішення Суду ЄС абсолютно не влаштовує  Російську Федерацію, яка намагатиметься скасувати положення Енергетичної хартії, що обмежують прокачування російського газу.

Варто зазначити, що ще у 2009 році тодішній президент Російської Федерації Дмитро Медведєв на зустрічі з представниками Євросоюзу заявляв про ненадійність транзиту енергоносіїв через Україну для лобіювання проектів «Південний потік» і «Північний потік» оминаючи Україну.

Таким чином, українському політичному проводу треба наполягати на тому, що ескалація військової напруги має на меті показати, що Україна є нестабільним регіоном і не може гарантувати стабільне постачання газу в країни Європи. Саме тому Російська Федерація хоче скасувати положення Енергетичної хартії і заповнити газопровід «Північний потік-2″ на 100%. В свою чергу це позбавить Україну можливості транзиту газу й валютних надходжень.

Примітно, що вже 21 липня, тобто, за тиждень після рішення у справі щодо газопроводу OPAL,  в Білорусь для підготовки до участі в спільному стратегічному навчанні збройних сил Республіки Білорусь та Російської Федерації «Захід-2021» почали прибувати перші військові ешелони з російськими військовослужбовцями і технікою.

Нагадаю, 15 липня Суд Євросоюзу виніс рішення у справі щодо газопроводу OPAL:»Газпрому» не дозволили використовувати більше 50% потужності газопроводу OPAL, що з’єднує перший «Північний потік» із системою газопроводів Західної Європи. Цю ухвалу можна вважати прецедентною, оскільки аналогічні обмеження можна буде поширити і на аналогічний газопровід EUGAL, що є продовженням «Північного потоку-2».

Газопровід OPAL – це сухопутне продовження першого «Північного потоку» довжиною 470 кілометрів. Трубопровід пролягає територією Німеччини і доставляє газ з Росії до країн Європейського Союзу. Газовий коридор пролягає таким чином, щоб оминути транзитні країни, зокрема – Україну та її газотранспорту систему.